Презентації

ВНУТРІШНЯ СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

АТЕСТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

СТОРІНКА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ЗАКЛАДУ

СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИКОРИСТАНННЯ ПУБЛІЧНИХ КОШТІВ

МАПА САЙТУ

Сторінка вчителя-логопеда

Напрямки роботи вчителя – логопеда

1. Діагностичний напрямок

Діагностична робота вчителя-логопеда є складовою частиною комплексного вивчення дитини. Висновки логопедичного обстеження обов'язково співвідносяться з психологічними, лікарськими, педагогічними спостереженнями.

2. Корекційний напрямок

Корекційна направленість роботи вчителя-логопеда являє собою систему корекційного впливу на мовленнєву та навчально-пізнавальну діяльність дитини із мовленнєвими вадами. В залежності від структури мовного дефекту та ступеню його прояву будується змістовний напрямок корекційної роботи.

3. Аналітичний напрямок

Аналітичний напрямок передбачає аналіз впливу корекційної роботи на мовленнєвий розвиток логопата, та його оцінку, забезпечення взаємодії між фахівцями.

4.Консультативно-просвітницький та превентивний напрямок

Консультативно-просвітницький напрямок роботи вчителя-логопеда проводиться для надання допомоги батькам, педагогам з питань усунення існуючих мовленнєвих недоліків у дітей дошкільного віку.

5.Організацйно-методичний напрямок

Цей аспект діяльності вчителя-логопеда складається з підготовки та участі в (м)ПМПК, ОПМПК, методичних об'єднаннях, педагогічних нарадах, семінарах.

Взаємодія з батьками

Протягом року проведені консультації для батьків на теми:

«Щоб ротик був слухняним» (значення артикуляційної гімнастики в підготовці до постановки звуків, правила її виконання)

«Роль батьків у корекційній роботі. Як організувати заняття з дитиною дома»

«Підготовка руки дитини до письма. Вправи для пальчиків»,

Батьківський всеобуч «Граємо з дитиною всією родиною». (з практичним показом ігор та ігрових вправ на розвиток слухової уваги, фонематичного сприймання у дітей дошкільного віку). Практичні рекомендації оформлені у вигляді буклету і запропоновані батькам.

вчитель - логопед Цапенко С.А. і вчитель - логопед Єфіменко О. М. підтримують постійний взаємозвязок з батьками та надають консультації за потребою.

Методична скарбничка спеціалістів спеціалізованих груп

Вчителі - логопеди приймали участь у проведенні міського семінару-практикуму вихователів-методистів, вчителів-логопедів та вчителів-дефектологів, вихователів старших та спеціалізованих груп дошкільних навчальних закладів з питання «Формування мовленнєвої полікомпетентності дошкільника як одне із пріоритетних завдань всебічного гармонічного розвитку особистості дитини».

Провели для учасників семінару ігротренінг: «Скажеш ти обов’язково гарно, чітко кожне слово». З метою успішного розвитку і формування звуковимови дітей старшого дошкільного віку, а також закріплення навичок правильної вимови звуків для вихователів загальних груп були представлені корекційно – розвивальні ігри, спрямовані на закріплення «складних для вимови» звуків. Мовний матеріал рекомендований для використання вихователями в роботі з дітьми, які мають вади у вимові окремих звуків і не потребують спеціальної логопедичної допомоги. Запропоновані вправи стимулюють вживання правильного звука в повсякденно – побутовому спілкуванні, ігровій та навчальній діяльності, і допоможуть дитині здобути впевненості у власних можливостях. Вчитель - логопед Єфіменко О. М. на цьому семінарі показала заняття з розвитку зв’язного мовлення «Повчальна історія про друзів Білочки Квіточки» ( переказ казки «Двоє жадібних ведмежат»).

Разом із колективом авторів - вчителями-логопедами м. Новомосковська розробили практичний посібник для вчителів-логопедів, вихователів і батьків: «Складова структура слова: система корекційних ігрових вправ для дітей 4 - 7 років». У посібнику викладена система спеціальних ігрових вправ, які направлені на подолання порушень складової структури слова у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Лексичний матеріал, який представлений у вигляді різноманітних ігор і ігрових вправ, рекомендується використовувати в роботі з дітьми 4 – 7 року життя. Посібник також допоможе збагатити лексичний запас, удосконалити граматичну будову мовлення, розвинути фонематичне сприймання дитини.

Єфіменко О.М. провела семінар - практикум, на якому презентувала використання прийомів мнемотехніки в роботі вихователя.

Підготувала і провела міське методичне об’єднання вчителів - логопедів і вчителів - дефектологів, на якому презентувала свій досвід роботи по темі: «Використання прийомів мнемотехніки в логопедичній роботі», з практичним показом використання прийомів мнемотехніки на логопедичному занятті, проведене в корекційній групі з дітьми, що мають ЗПР. А згодом презентувала практичний посібник з розробками мнемодоріжок і мнемотаблиць для індивідуальної та підгрупової роботи на етапі автоматизації та диференціації звуків представлених у скоромовках і у зв’язному мовленні.

Виступила на ІІІ засіданні міського методичного об'єднання вчителів-логопедів та вчителів - дефектологів , поділившись своїм досвідом роботи по темі: “Використання кінезіологічних вправ у логопедичній практиці”, вчитель-дефектолог Касьяненко О.Д. презентувала власну систему роботи з дітьми спеціалізованих груп.

Нові інформаційні технології стали перспективним засобом корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, що мають порушення мови.

Комп’ютерні технології здатні оживити важкий і тривалий корекційний процес за рахунок новизни, реалістичності і динамічності зображення, використання анімованих зображень, відеоматеріалів, аудіозаписів. Вчителі - логопеди КЗ ЗДО успішно використовують мультимедійні презентації та комп'ютерні логопедичні ігри на індивідуальних та підгрупових заняттях. В логопедичних кабінетах створена різноманітна добірка комп’ютерних ігор і презентацій по формуванню лексико – граматичних категорій і по автоматизації основних груп звуків. Також самостійно виготовляють мультимедійні презентації.

В тісному контакті з вихователями продовжують працювати вчителі-логопеди Цапенко С.А., Єфіменко О.І. та вчитель-дефектолог Касьяненко О.Д., які глибоко розкривають зміст проблемних питань: «Особливості навчання елементів грамоти дітей старшого дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями», «Формування і вдосконалення навичок словотворення та словозмінення у дітей з ЗНМ», Діагностика та корекція психічних та пізнавальних процесів у дітей з порушенням мовлення та психічних процесів".

Власними напрацюваннями та методичними наробками спеціалісти діляться і презентують вихователям та батькам загальних груп. Надають індивідуальні консультації за потребою. На батьківських всеобучах проводять просвітницьку роботу по залученню батьків до процесу навчання, розвитку та виховання дітей. Були висвітлені такі теми: "Значення артикуляційної гімнастики в роботі по постановці звуків", поради батькам "Слухняні пальчики", "Мова дорослих - взірець для наслідування", "Розвиток фонематичних процесів", "Виховання та навчання без насильства" та інші. Проведено серію занять-презентацій "Подорож у країну Звукляндію", "Телепузики в країні Звукляндії".

Велика увага приділяється сенсорно-моторному розвитку, так як велике значення у розвитку психічних процесів має розвиток дрібної моторики. З дітьми створювались немало творчих колективних робіт: "Новорічний настрій", "Моє місто", Космічний простір", "Зимові снігопади" з використанням нетрадиційних технологій образотворчості. Використання нетрадиційних вправ та ігор для розвитку дрібної моторики: ниткографія, Су-Джок терапія, манкотерапія, "Чарівні кришечки", "Вправні пальчики", "Доповни силует прищепками", "Казкова шнурівка", "Бабусине намисто".

Активно залучають до співпраці батьків. Після проведених всеобучів, відкритих занять та практичних рекомендацій спостерігається зацікавленість батьків та бажання працювати індивідуально з власною дитиною.

Поради логопеда батькам

Особливості роботи вихователя по формуванню звукової сторони мовлення

у дітей старшого дошкільного віку.

Кожна дитина – це великий трудівник. І головна її праця – пізнання світу. А цей процес неможливий без мовлення. Мовлення супроводжує всі сторони життєдіяльності дитини. Добре розвинене мовлення – найважливіша умова всебічного розвитку кожної дитини. За короткий час з маленького немовляти дитина перетворюється на повноцінного співрозмовника, що не лише підтримує розмову, а й висловлює власні думки, роздуми, переживання, захоплення. Надзвичайно швидкі темпи, якими дитина опановує мову, здавна вражають як батьків, так і вчених, котрі вивчають проблеми дитячого розвитку. Мовлення маленької людини формується під час спілкування з оточуючими її людьми. А це, як ми розуміємо, не тільки батьки і близькі члени сім'ї. Через те, що більшість дітей відвідують дитячі навчальні заклади, і знаходяться в них більшу частину свого дошкільного дитинства, то люди, які безпосередньо працюють з дітьми – вихованцями ДНЗ, а це, насамперед, вихователі, стають для дітей найближчими із оточуючих людей. Тому, саме на вихователів, покладається велика відповідальність за своєчасне і правильне формування мовлення. Як ви розумієте, необхідно, щоб мовлення вихователя було зразком для дітей. У сім’ї дорослі розуміють дошкільника з півслова. І якщо він навіть має окремі мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не виникає.

Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками. Якщо ви помітили, що дорослі чи діти не розуміють малюка, спробуйте об’єктивно оцінити ситуацію. Не забувайте: через це дитина може поступово усамітнитись, що ще більш затримуватиме мовленнєвий розвиток і негативно впливатиме на характер. Вона може стати дратівливою, замкненою, плаксивою.

А ще мовленнєві вади призводять до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняють труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. Тому ми, вчителі-логопеди, завжди попереджаємо батьків і вихователів, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка. Сьогодні я вам надам деякі рекомендації відносно формування звукової сторони мовлення, правильної звуковимови. Це одна із найважливіших і найпомітніших сторін нашого мовлення, адже мовлення – це складна багатостороння система, яка складається із декілька компонентів (лексики, граматики, фонетики…)

Звичайно, формування мовлення, як будь-якої психічної функції, відбувається згідно своїм природним законам. Для нормального становлення мовлення дитини необхідно, щоб кора головного мозку досягла необхідної зрілості, а органи чуттів – слух, зір, нюх, дотик – були достатньо розвинені. Існують основні нормативні показники правильного ходу мовленнєвого розвитку. Вважається, що діти з нормальним мовленнєвим розвитком до 5 років оволодівають всією системою нашої мови.

Якщо ж словник і граматична будова удосконалюються постійно не тільки в дошкільному дитинстві, але й в процесі життя людини, то правильна звуковимова формується у дитини в дошкільному періоді життя в основному до 5 років. Тому виховання правильної вимови всіх звуків рідної мови повинно бути закінчено у дошкільному віці. І це ще раз підкреслює важливість ролі вихователя і батьків у цьому процесі.

З якого віку дитини треба розпочинати цю роботу? Звичайно, з самого раннього. Задачі роботи по формуванню мовлення і його звукової сторони окреслені і визначені нашою Базовою програмою розвитку дітей – дошкільників «Дитина», "Віконечко". Коротко нагадаю вам завдання мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку згідно Базової програми.Вікові можливості дітей старшого дошкільного віку у мовленнєвому розвитку: Особливості мовленнєвого розвитку зумовлюються тим, що більшого, ніж на попередніх етапах, значення набуває спілкування дитини з однолітками. Звернене до партнера по спілкуванню мовлення стає більш контекстним, діалог з ним набуває характеру скоординованих предметних та мовленнєвих дій.

Дитина вміє привертати до себе увагу, жваво цікавиться справами ровесників, розгорнуто висловлюється, домагається взаєморозуміння, впливає на поведінку, переживання та думки товариша. Водночас саме мовлення стає об’єктом уваги дитини – вона активно грається словами, римами, смислами, експериментує, задовольняючи свої ділові, пізнавальні та особистісні потреби, використовує ситуативні мимовільні висловлювання, немовленнєві засоби (жести, міміку, рухи, позу).

Співіснуючи, різні види і форми мовлення, створюють неповторний індивідуальний портрет мовленнєвої особистості. Діалог у старшому дошкільному віці є не просто освоєнням композиційної форми мовлення, а й важливою складовою соціального мовлення, особистісного становлення дитини. Спілкування входить важливою складовою в діяльність кооперативного типу, спрямовує дитину не лише орієнтуватися на зміст повідомлення, власні інтереси, а й враховувати позицію партнера, його точку зору. Завдяки спілкуванню з однолітками мовлення стає контекстним, незалежним від ситуації спілкування, зрозумілим лише на основі використання мовленнєвих засобів. У надрах діалогу зароджується й розвивається нова форма – монолог, за допомогою якого дошкільник ділиться з іншими своїми почуттями, думками, коментує власні дії, фіксує знання про себе й довкілля.

Таке мовлення нагадує коротке оповідання, в якому відображено найцікавіше, те, що вразило, схвилювало. Дитина усвідомлює мовлення як об’єктивну реальність, приділяє увагу фонетичній, лексичній, граматичній її стороні. Виникає критичне ставлення до мовлення. Звукова культура мовлення набуває подальшого розвитку: дитина дослухається до звуковимови, більше уваги приділяє дикції та інтонаційній виразності висловлювань, граматичній правильності мовлення. Удосконалюються лінгвістичні властивості мовлення: зростає та урізноманітнюється словник: дошкільник розуміє та використовує в мовленні антоніми, синоніми, багатозначні слова та слова з переносним значенням.

Порівнюючи явища природи, предмети, вчинки людей, зіставляючи функції об’єктів, предметів, дитина узагальнює, знаходячи спільне та відмінне; вдається до слів з близьким та протилежним значенням, використовує порівняння, епітети. Інтерес до слова виявляється у змішуванні звуків, варіюванні темпу, сили голосу та інтонації, у використанні скоромовок. Індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку відображаються в домінуванні тих чи інших частин мовлення (хлопчики надають перевагу вигукам та дієсловам, а дівчатка – іменникам, прикметникам), інтонаційному його забарвленні, темпах, опанування мовлення. Через сюжетно-рольову гру, як провідну діяльність, дитина усвідомлює свої соціальні ролі, власне «Я». Вона здатна диференціювати власне мовлення залежно від адресата (однолітки, дорослі).Завдання розвитку: розвиток фонематичного слуху, вдосконалення звуковимови та літературного мовлення. Розвиваються інтенсивність, глибина, тривалість мовленнєвого дихання (тривалість одного мовленнєвого видиху подовжується до 3 – 4 складових слів).

Розвивається уміння: розрізняти тверді і м’які звуки в парах слів: лис – ліс, рис – рись, тин – тінь; слухати й розуміти сприйняте на слух (пари слів, повідомлення вихователя, запитання, строфу вірша, невелике оповідання, уривок казки тощо); спостерігати за артикуляційним апаратом та виокремлювати положення губ, язика при вимові окремих звуків; уловлювати римові закінчення (у віршах) і самим добирати рими до поданих слів; розрізняти та передавати інтонаційне забарвлення фрази, залежно від характеру чи поведінки партнера, казкових персонажів (повідомлення, запитання, вагання, обурення, захвату, радості тощо); говорити в різному темпі та з різною силою голосу; розрізняти на слух скоромовку, лічилку, загадку, прислів’я. Удосконалювати орфоепічну літературну вимову: зокрема звуків [дж], [дз]; подовжену вимову м’яких приголосних гілля, вугілля, бадилля, колосся та слова ллю (ллє), в тому числі й іменників у формі орудного відмінка: сіллю, річчю, піччю; вимову твердих [г, к, х] перед и: руки, ноги, вільхи; вимову сполучень [бйа], [пйа], [вйо], [мйа]: хлоп’ята, м’ята, в’яз, гороб’ята; [ц’: а], [с’: а]; вимову дзвінких приголосних (крім [г] у середині деяких слів): зуб, ложка, казка; вимову звука [ґ ] у словах: анґіна, ґанок, ґвалт, ґроно, жонґлер, раґу, хуґа тощо. Водночас брати до уваги відхилення від літературної норми, зумовлені індивідуальними особливостями, впливом інших мов, місцевим діалектом.

З чого починати роботу? Звичайно, з обстеження мовлення своїх вихованців. На початку кожного навчального року ви проводите діагностичне обстеження дітей. Це стосується і обстеження звукової сторони. В журналах відвідування дітей є сторінка – обстеження звуковимови. Ви її повинні заповнювати не менше двох разів на рік (на початку року, щоб правильно спланувати роботу на рік, і в кінці навчального року, щоб простежити динаміку і підвести підсумки). Як правильно проводити обстеження звуковимови? Спочатку вихователь вивчає мовлення дітей на заняттях, в іграх з дітьми, де можливо виявити словниковий запас, уміння будувати фразу, темп мовлення (швидкий чи уповільнений), недоліки мовлення (заїкання, затримку мовленнєвого розвитку, вади звуковимови…)

Потім проводиться індивідуальне обстеження, в процесі якого виявляються особливості мовлення кожної дитини. Іноді під час індивідуального обстеження мовлення вихователі обмежуються тим, що пропонують дитині повторити за вихователем окремі слова або звуки. Це не зовсім правильно, адже не дає уявлення про самостійне мовлення. Наслідуючи вихователя, дитина часто вимовляє звуки краще, ніж самостійно. Треба правильно підібрати наочний матеріал для обстеження. Він може бути у вигляді альбому або папки із спеціально підібраними окремими сюжетними і предметними картинками. Зараз існує багато надрукованих посібників для перевірки стану звуковимови. Вони є в логопедичних кабінетах, де працюють вчителі-логопеди і до яких ви можете звернутися за допомогою. Починається обстеження з виявлення, яка група звуків (свистячі, шиплячі, сонорні…) порушена. Для цього дитині пропонується проста сюжетна картинки, щоб на ній були зображені предмети і дії, в назвах яких є всі групи звуків. (Показати зразок)

Дитина відповідає на запитання вихователя, а він відмічає вади її звуковимови у таблиці. Якщо такий варіант не дає зрозумілої, чіткої картини, вихователь пропонує дітям назвати предметні картинки, в назвах яких певний звук знаходиться в різних позиціях (початок, середина, кінець слова – не менше трьох картинок не кожну позицію).

Інколи буває, що в позиції – початок слова – дитина вимовляє звук правильно, а в середині або в кінці пропускає або спотворює його. Ось чому важливо проводити таке точне і ретельне обстеження. Якщо ви виявили, що дитина в словах не вимовляє або неправильно вимовляє якийсь звук, треба перевірити, чи може вона правильно сказати цей звук ізольовано (окремо від інших). Для цього вихователь пропонує малюку повторити цей звук за собою, використовуючи ігрові прийоми або картинки – символи. (Демонстрація картинок – символів.) Якщо виявляється, що дитина вміє правильно ізольовано вимовити певний звук, задача вихователя «ввести» цей звук у мовлення дитини.

Після проведеного обстеження вихователь планує свою роботу по формуванню звуковимови, в якій передбачає роботу по закріпленню того чи іншого звука або його визиванню. Ця робота проводиться як частина заняття з мовленнєвого спілкування або як індивідуальна робота з окремими дітьми. Звичайно, без допомоги батьків не обійтися, адже вони теж повинні звертати увагу на вади звуковимови і намагатися допомогти дитині їх усунути. Тому вихователь повинен повідомити батьків про результати обстеження звукової сторони мовлення і розповісти, що, як і для чого треба робити.

Необхідно, щоб вони стали усвідомленими і зацікавленими помічниками в роботі по подоланню порушень звуковимови. На заняттях треба привернути слухову і зорову увагу до звука, який дитина вимовляє неправильно. Сісти разом з дитиною перед дзеркалом і роздивитися, в якому положенні знаходяться органи артикуляційного апарату під час промовляння того чи іншого звука. Запитати дитину: «Де знаходиться язичок, що він робить? А що роблять губи чи зуби? А яке повітря виходить із ротика?». Дуже часто після таких вправ дитина оволодіває правильною ізольованою вимовою звука по наслідуванню. Вихователям і батькам буде достатньо лише привертати слухову увагу дитини до нового «правильного» звука, вчити промовляти цей звук в словах і на перших порах контролювати звуковимову дитини (тобто, виправляти його, коли він говорить неправильно, за старою звичкою).

Пройде деякий час і дитина успішно оволодіє правильною звуковимовою, у неї сформується звичка до правильного мовлення. Для цього доцільно підбирати відповідний мовленнєвих матеріал (чистомовки, скоромовки, невеличкі вірші, текси, насичені звуком, який відпрацьовується…). Такий мовленнєвий матеріал дуже часто друкується в наших педагогічних періодичних виданнях, наприклад в журналі «Розкажи онуку» під рубрикою «Щоб ротик був слухняним», в журналі «Бібліотечка вихователя»…

В логопедичному кабінеті він також є в спеціальних логопедичних посібниках, які ви можете переглянути і використовувати в своїй роботі. Ви можете мені сказати, а що в такому разі робить логопед в дитячому навчальному закладі. Хочу роз’яснити, в чому різниця в роботі вихователя і логопеда. Вихователю в основному доводиться зустрічатися з віковими особливостями звуковимови, які характерні для певних етапів мовленнєвого розвитку. При правильному вихованні вони усуваються и не затримують розвиток мовлення дитини.

Цьому сприяє робота вихователя по розвитку уміння чути і розрізняти звуки за їх артикуляційними і акустичними ознаками. Це сприяє формуванню правильної звуковимови, тобто є профілактичною роботою. Але не завжди їх вдається виправити навіть при систематичній роботі на заняттях і індивідуальній роботі вдома. В цьому випадку дитину можна направити на консультацію до логопеда. Отже, логопед працює з тими дітьми, у яких на заняттях з вихователем недоліки звуковимови не усуваються и заважають подальшому розвитку мовлення. Таким чином, вихователь працює по формуванню звуковимови – своєчасному засвоєнню вимови всіх звуків рідної мови, а логопед – по усуненню стійких вад звуковимови. Звичайно, ця робота відмінна по організації, прийомам, довготривалості і потребує різних знань, умінь, навичок. Тож, шановні вихователі, сподіваюся, що труднощі, які можуть виникнути на шляху мовленнєвого розвитку ваших вихованців, не злякають вас, і ви зможете вчасно виявити і подолати їх. Хочу побажати вам терпіння, адже заняття з дітьми потребують значної витрати часу і великої уваги до дитини, але це наша робота, ми її обрали і повинні сумлінно виконувати.

Різноманітність форм роботи з формування граматичних категорій у

дітей дошкільного віку.

Усі ми усвідомлюємо, якою відповідальною й нелегкою справою є розвиток мовленнєвих здібностей наших дітей. Як важливо й водночас непросто формувати в дитини вміння говорити й слухати, виокремлювати з мови слова та конструкції, усвідомлювати зміст кожного слова і фрази в цілому. Адже від володіння мовою, від уміння розуміти інших і висловлювати власні думки залежать успіхи дитини в навчанні, а дорослої людини – в житті. Розвиток мовлення неможливий без формування лексико – граматичних навичок.

Це один з найскладніших розділів мовленнєвого розвитку. Граматична будова - це система взаємодії слів між собою у словосполученнях і реченнях. Розрізняють морфологічний і синтаксичний рівні граматичної системи. Морфологічний рівень передбачає вміння володіти прийомами словозміни і словотворення. Синтаксичний рівень – визначає уміння будувати речення, граматично правильно поєднувати слова в реченні.

Словозміна – виражає числові, родові, відмінкові відношення. Показниками названого критерію виступають практичні операції з морфемами, вміння змінювати граматичні форми слів, розуміти їх значення, правильно узгоджувати слова у словосполученнях і реченнях.

Процес творення нових слів у мові має назву словотворення ( практичні вміння змінювати граматичні форми слів ). Нові слова утворюються на базі вже існуючих. Здебільшого нові слова утворюються за допомогою словотворчих афіксів. Словотворчий афікс – це префікс, суфікс.Способи словотворення: - Префіксальний – спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: ходити – заходити, хороший – прехороший, відповідальний – безвідповідальний.

Суфіксальний – спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: дуб – дубок, вітер – вітерець, читати – читання.
Префіксально – суфіксальний – спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: брова – надбрівний, межа – безмежний, тиша – затишок.
Основоскладання – спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки: хмарочос - хмари, чесати, лісостеп – ліс і степ, кисло – солодкий – кислий і солодкий.

Оволодіти граматичною будовою мовлення – це означає навчитись утворювати від однієї основи форми однини і множини, форми різних часів, відмінювати слова за відмінками та особами, вживати слова з суфіксами та без них, правильно визначати рід, самостійно утворювати граматичні форми за аналогією, оволодівати складносурядними і складнопідрядними реченнями, - тобто засвоїти морфологічну і синтаксичну системи мовлення.. Умови формування граматично – правильного мовлення:

Дитина повинна чути граматично – правильне мовлення, тому що вона наслідує мовленню оточуючих. І якщо дорослий говорить неправильно, то і дитина буде говорити так же.
Потрібна постійна увага до граматичної сторони мовлення дітей і виправлення їх помилок. Це необхідно для того, щоб діти засвоювали правильні граматичні форми, а також виправлення помилок спонукає тому, що діти починають усвідомлювати, як треба правильно говорити.
В тих випадках, коли граматичні категорії широко поширені в мовленні дитини, доцільно проводити спеціальні вправи і д / ігри.

В КЗ ЗДО в усіх вікових групах проводять заняття з розвитку мовлення, на яких в комплексі вирішуються завдання формування різних сторін мовленнєвої діяльності, в тому числі і граматичної будови мовлення. Саме заняття є основною формою навчання дітей граматичним категоріям і засобам, тому що граматичною будовою дитина оволодіває у спілкуванні в процесі збагачення і активізації словника, роботою над фразою і реченням, в процесі навчання зв’язного мовлення . Ця робота проводиться на матеріалі іменників, прикметників, дієслів, займенників, прийменників, числівників, службових частин мови. Спеціальні д/ігри і ігрові вправи з граматичним змістом є важливим засобом вироблення, а також закріплення граматичних навичок і умінь.

Вимоги до використання спеціальних ігор і вправ:

Вибір дидактичної вправи або гри повинен бути обґрунтований необхідністю вправляти дитину у тому, чим вона ще погано володіє;
Педагог кожного разу повинен чітко бачити дидактичне завдання, т. б. яку граматичну категорію буде відпрацьовувати ( наприклад: д/г на засвоєння середнього роду іменників ; або на засвоєння закінчень іменників множини родового відмінку; або д/впр. на засвоєння форм дієслів ).
Матеріал добирається так, щоб в ньому були не тільки слова однієї граматичної форми або граматичної категорії в яких діти роблять помилки, але й близькі до них форми і категорії, уже засвоєні дітьми. Відпрацьовуючи помилки при вживанні іменників середнього роду, для д/гри бажано дібрати слова не тільки середнього роду, алей чоловічого і жіночого, щоб діти мали можливість співвіднести, порівняти, виділити слова середнього роду серед інших і відчути особливості цих слів.
Матеріал д / ігор повинен дути добре знайомий дітям;
В іграх бажано використовувати наочність: іграшки, предметні і сюжетні картинки.

Засвоєння граматичної будови мовлення для дитини – складний шлях, на якому неминучі помилки. Дитяче мовлення є невід’ємною частиною розвитку особистості дитини. Тому ми, педагоги, повинні докласти всіх зусиль, щоб звести граматичні помилки дошкільнят до мінімуму.

Підсумок: Наприкінці нашого семінару дозвольте Вам зачитати методичні рекомендації для вихователів по організації мовленнєвого спілкування дошкільників, визначені відомим психологом Оленою Кононко.

Необхідно дотримуватись правил позитивного спілкування та взаємодії:

розмовляти мовою партнера – доступною, зрозумілою, знайомою;
- поважати партнера, підкреслювати його значущість – проявляти повагу, брати до уваги пропозиції, враховувати знання і можливості, схвалювати досягнення.
- підкреслювати спільне – схожість інтересів, цілей, завдань, планів, думок,точок зору.
- проявляти інтерес до проблем партнера – інтерес явний, виражений за допомогою слів, дій, учинків.
- педагог має бути взірцем для дітей. Проте лише спілкування з однолітками створює умови для мовленнєвої творчості та прояву індивідуальності кожної дитини.

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) КОМБІНОВАНОВАНОГО ТИПУ № 10 "ДЮЙМОВОЧКА" НОВОМОСКОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Дніпропетровська область

Сторінка вчителя-логопеда